ПЕРЕДУМОВА

В цьому збірнику наведені ранні вірші, написані в різні роки та опубліковані в газеті КНУБА "А+Б".

Т.Г.ШЕВЧЕНКУ (2003р.)

Мене дивує одне сяйво,

Що на Україні моїй,

Любов і ненависть з'єднались У купочку, не відлічить І не впізнати того лиха,

Що на Україні моїй,

Посіло незліч місця, тихше...

Ні, я не цар, не імператор І не король в яскравих шатах...

Я просто дівчина

0, як люблю тебе, Тарас!

Як я вклоняюсь пред Тобою!

Як право ти писав про нашу долю,

Як ти казав, так і сьогодні сталось!

Ні, я не заздрю ні панам, ні лицарям,

Я прагну волі, волі слова... Волі сили.

0, Тарас, яка ж ти вічная людина!

Яка ж ти мудрая людина,

Ні, ти не цар, ні імператор,

Але яким же треба бути, не боятись! Щоб і в тюрмі писати, жити між віршами! Віршами рідними своїми - українськими. О,Тарас, о вічний скарб ти нашого народу. О тепла мить, любові і добра.

Ти дивовижний скарб, і я пишаюсь тому! Тарасе, я вклоняюся тобі!

Ти найдорожча часточка народу,

Тебе я не забуду, ні... ніколи!

О, вічний Бог ти української землі!

 

ЛЮБОВ (2003р.)

Знову сонце похилилось,

Знову зорі золоті,

Знов відводить сум і настрій, - Це любов до нас летить.

"Стрімко міняється вигляд сучасного Києва. Часом можна й не довідатися на­віть добре знайомі, з ранніх років виходже­ні уздовж і поперек вулиці рідного міста. Будівельний бум не обійшов стороною й

Вона сквітне і ...зів'яне, Спалахне і знов згорить, Заворушить, задурманить,

І зупиниться на мить!

Знов примусить нас радіти,

Знов зав'яне, як колись Поколише чужі віти,

І повернеться на мить!

Знов любов до нас так мчиться, Знов біжить, летить, горить. Запалає, як зірниця...

Заблагає, замолить...

Зацвіте, мов калинонька, Заворушить, заспіва...

Знов...охопить страх серденько! Знов...зів'яне ...замовчить!

Ось така любов тривожна,

Ось така жива вона,

Знов, як сонце... блисне в небі... І... сховається вона!

ЛЮБИМОМУ (2007г.)

Сердцу не прикажешь:

"Не люби его!"

Что ты там не скажешь,

Не забыть его!

Он поймет, но поздно,

Не вернуть назад,

Слезы, грусть и боль - Вот твои друзья.

Но борись, родная,

Сможешь пережить,

Пусть он вновь узнает,

Что ты можешь жить.